Данило Жеребецький, студент третього курсу кафедри журналістики та засобів масової комунікації ІППО
Герб Львівської політехніки

У сучасному світі більшість студентів, які тільки-но вилетіли з «домашнього гнізда» у суворі реалії, заклопотані своїми справами, зіштовхуються з проблемами тайм-менеджменту. Це, звісно, характерно для людини будь-якого віку та статусу: від домогосподині до бізнесмена, від малого до великого. Але саме під час студентського життя ця тема є найбільш актуальна. Студенти беруться за всі справи одночасно – навчання, робота, прогулянки з друзями, налагодження свого особистого життя, іноді, не помічаючи, що заганяють себе у глухий кут. Багато із них ловлять себе на думці, що бажають встигнути все, а не виходить нічого. Брак сил і часу втомлюють студентів, саме це часто негативно впливає на їх соціальні стосунки та успіх у навчанні.

А чи взагалі реально встигнути все? Чи можемо ми, студенти, складати свій графік дня так, щоб навчання в університеті балансувало на рівні із особистим життям?

На мою думку, це зробити абсолютно реально, проте потрібно набратися сил, терпіння та досвіду.

Кожен мусить віднайти найбільш ефективні для себе способи планування та збудувати свою систему. Важливо зробити перший крок і не зупинятися тоді, коли не відразу все вдається, не опускати рук зі словами: «Це не для мене», а шукати інші шляхи і знову пробувати. Потрібно щодня визначати пріоритети, приймати рішення і вчитися на власних помилках, оцінювати досягнуті результати і коректувати власні плани.

Своїм досвідом на тему планування часу, набутим за кілька років, ділиться студент третього курсу Олексій Горішний.

«На навчання до Львова я приїхав зі Східної України у віці 17-ти років. Подолав близько 900 кілометрів та поселився в гуртожитку Львівської Політехніки. Звичайно, різко увійшовши у студентське життя, я докладно не роздумував над плануванням своїх будніх і вихідних днів. Словом, просто плив за течією навчального процесу й старався якнайбільше комунікувати зі своїми новими друзями. Дійшло до того, що я немов заплутувався у днях та дуже швидко втомлювався. Так минув мій перший навчальний рік. І, нарешті, я сказав собі: «Ануж бо, хлопче, проаналізуй свої дії та нарешті навчися планувати своє життя». Саме тоді я вже був повнолітній і замислювався над пошуками роботи, що ще більше ускладнювало моє життя. Той момент був справді переломний, в такий період людина підсвідомо розуміє свій внутрішній голос, який немов каже: «Або ти береш себе в руки та навчаєшся керувати своїм часом, або ти нічого не встигатимеш».

На поставлене запитання «Які були твої перші кроки на шляху до правильного керування своїм життям?», Олексій відповів так: «Насамперед, я мав виділити основні обов’язки та правильно розставити пріоритети. Наприклад, мої природні потреби були на першому місці, а саме: сон та повноцінне харчування, бо недостатність цих двох чинників безсумнівно відбивається на зовнішньому вигляді та розумовій діяльності. Далі я проаналізував особливості навчального процесу, й зрозумів те, що не потрібно відкладати свої домашні завдання, а тим більше завдання курсових робіт і звітів із практики на останній момент, бо урешті-решт усе це навалиться на студента сніжним комом і він не буде знати за що ж братися спочатку. Далі у мене було соціальне й побутове життя – знайомства з новими людьми, прогулянки з друзями, відвідування різних закладів і заходів, приготування їжі..., тобто найприємніші речі, якими можна зайнятися у вільний час. Наступною була робота, їй я мав приділяти не так багато часу, бо це швидше був підробіток, але сил це займає немало, чітко потрібно було розпланувати графік закінчення пар та час, який я витрачав на дорогу до місця праці».

Отже, зі слів студента ми можемо зрозуміти, що над планами часу потрібно працювати регулярно, послідовно, доводячи до кінця почату справу. Як кажуть, за 21 день вони увійдуть у звичку, а за півроку планувати наступний день стане такою звичною справою, як, скажімо, робити ранкову гімнастику.