Усі здобутки починаються з мрії і бажання їх досягнути. А ще – уміння правильно реагувати на можливості, які пропонує життя. Другокурсник Інституту гуманітарних і соціальних наук Денис Вертелецький опановує майстерність малих кроків, упевнено прямуючи до своєї мрії, намагаючись використовувати кожен шанс для саморозвитку в навчанні, громадській діяльності, захопленнях і хобі.

– Я – дніпрянин, та мав давню мрію переїхати жити до Львова. І це вдалося втілити. Мені було досить легко звикнути до цього міста. Я трохи жив у Лондоні, де життя ще бурхливіше й навіть клімат дещо схожий. Приїхавши до Львова, мав відчуття, що повернувся додому. Мені тут дуже затишно. Люблю гуляти містом – воно дуже багатогранне, красиве й неординарне. Багато будівель, архітектурних стилів і навіть вулички та окремі місця мені нагадують то Лондон, то кримську Євпаторію, де впродовж десяти років перебував по 5–6 місяців на лікуванні, – розпочав розмову Денис.

Політехніку хлопець обрав за багатьма показниками. Та визначальними були рейтинг і порада друзів, із якими навчався в Англії. Мав чимало добрих варіантів для навчання: і за кордоном – у США на криміналіста, де на навчання навіть виділяли ґрант, і в Україні – у Києві та у Львові.

– Вирішив, що спершу обов’язково здобуду базову вищу освіту в Україні. Крім Львівської політехніки, навчаюся ще паралельно в коледжі економіки і права в Дніпрі. У майбутньому хочу продовжити навчання за кордоном. Систему освіти там вже дещо знаю, бо встиг добре засвоїти за два роки навчання у старшій школі. Мені подобається їхній підхід до навчання. Звичайно, там значно простіше вчитися. Та головна перевага в тому, що й учням, а особливо студентам дають більше можливостей для саморозвитку. Вони мають змогу робити власні проекти, просувати їх. У нас, на жаль, ще цього не практикують ані школи, ані університети, – додав студент.

Ще один чинник, що приваблює Дениса у Львові, – це величезна кількість можливостей. Найперше, завдяки близькості до кордону можна й самому бувати на різних міжнародних конференціях, заходах, презентаціях і знайомитися як із цікавими людьми, так і з різним досвідом. Він намагається використовувати кожну таку нагоду. Особливо загорається цікавістю, коли є змога попрактикуватися в іноземних мовах – англійській, німецькій, польській, які студент хоче знати на рівні носіїв мови.

Порівняно нещодавно Денис волонтерив на святкуванні 50-річчя заснування Світового конгресу українців, де мав нагоду познайомитися з діаспорою з Канади, із Казахстану. І встиг навіть домовитися з директоркою молодіжних програм у Торонто Анастасією Бачинською, що в березні разом поїдуть до Дніпра, де вона досліджуватиме історію цього краю.

Загалом студент зацікавлений у міжнародній співпраці з молоддю, а також із вихідцями з України. Каже, що це добра можливість реалізовувати масштабні проекти.

– Я хотів би працювати в ООН і поступово йтиму до того. Хочу обстоювати питання захисту прав осіб із обмеженими можливостями. Бо мало де їх права захищені, здебільшого, як і в нашій країні, на них не зважають. Для мене це одне з пріоритетних питань. Мрію в нашій країні, та й, зрештою, у цілому світі зробити все для того, щоб суспільство зрозуміло: люди з обмеженими можливостями – такі, як усі, але мають певні потреби, на які варто зважати, – наголосив студент-міжнародник.

Окрім відвідування лекцій і старанних підготувань до практичних занять, Денис постійно займається самоосвітою. Каже, що коли починає досліджувати самотужки певне питання, то завжди зачіпає якісь нові теми, вишукує якомога більше інформації про це.

– За три роки я більше вивчив правове поле, а також захопився фото- та відеозйомками. Стараюся вишукувати цікаві ракурси, якісь нестандартні рішення, щоб мої роботи відрізнялися від інших і були впізнавані. Також освоїв дещо журналістську сферу. Я – нештатний журналіст, фотограф і відеооператор сімейно-християнського телеканалу «Надія». Зокрема працював над програмою «Сильне покоління» – про молодь, яка допомагає місцевим громадам, організовує різні розвитково-навчальні програми для дітей, бере участь в екологічних заходах, пропагує здоровий спосіб життя. Це справді зацікавлює людей і мотивує до змін. Також організовував тренінг про вищу освіту і про можливості безоплатного навчання за кордоном.

Встигає студент бути активним і в громадській роботі. На першому курсі Денис прийшов у профбюро свого інституту, де впродовж року відповідав за інформаційний відділ. Був співорганізатором поїздки на Закарпаття, Дня першокурсника, багатьох різнопланових флеш-мобів для студентів. А цього року Денисові запропонували доєднатися до роботи в новому – інформаційному відділі Колегії та профбюро Політехніки.

У всій своїй діяльності, навчанні, мріях і починаннях Денис Вертелецький керується принципом: головне – бажання, а можливості завжди будуть.