Попри свій юний вік, студентка Інституту гуманітарних та соціальних наук Лілія Горбачова встигла підкорити чимало вершин у навчанні. Нещодавно дівчина вже вдруге здобула академічну стипендію Президента України. Докладніше про формулу успіху, кар’єрні плани та мрії Лілії Горбачової – у нашому інтерв’ю.
– Що спонукало вас вступити саме до Львівської політехніки?
– У 10-му класі я закохалась у Львів після одного з візитів, тож, коли настав час обирати майбутнє місце для навчання, сумнівів не мала. Проте досить довго порівнювала університети, переглядала рейтинги, читала відгуки випускників, ознайомлювалася з навчальними програмами. Коли треба було розставити пріоритети в електронному кабінеті вступника, Львівська політехніка стала № 1.
– Які переваги від навчання вже встигли для себе виокремити?
– Навчання в університеті допомогло розвинути критично важливі навички, які я щодня застосовую в повсякденному житті, роботі та комунікації. Самонавчання, саморозвиток, саморефлексія – ті soft skills, які я чудово прокачала впродовж навчання. Ми вчимося навчатись, шукати, здобувати та застосовувати на практиці здобуті знання, розвивати наші вміння й відстежувати свої злети і падіння. Крім того, розвиваються стресостійкість, адаптивність, почуття відповідальності. Процес навчання завжди пов’язаний зі стресом. Стрес від екзаменів, дедлайни, безсонні ночі – короткий перелік того, з чим стикається кожен з нас. Адаптація ж – це вміння адекватно оцінити події, йти в ногу з цими подіями, шукаючи для себе перспективи та можливості бути корисним водночас іншим. В університеті ми виходимо із зони комфорту, постаємо перед новими викликами та будуємо шляхи для подальшого руху.
– Чим ви найбільше завдячуєте університету?
– Вдячна Львівській політехніці насамперед за людей, які мене оточують. Упродовж цих кількох років я знайшла близьких друзів, зустріла однодумців, мала можливість попрацювати з викладачами, які горять своєю справою, і послухати цікавих спікерів-практиків з різних сфер. Також дякую за можливість, попри дистанційне навчання, долучитися до студентського життя: посміятися з друзями на «Осені Політехніки», у перервах між парами випити кави на сонячному подвір’ї, відвідати музеї та визначні зали університету, зробити невелике кардіотренування і побігати між корпусами, пережити очну сесію, заблукати кілька разів у підземних переходах, взяти участь у наукових конференціях і зустрічах із запрошеними гостями.
– Ви неодноразово одержували академічну стипендію Президента України. Як вам вдалося досягти такого успіху?
– На жаль, на основний період мого навчання в університеті припали пандемія COVID-19 та повномасштабне вторгнення, тож більшу частину часу ми навчалися вдома за комп’ютерами – «діти дистанційки». Щоб хоч якось залишатися на хвилі студентського життя, я брала активну участь у конкурсах, конференціях. Писала статті, тези, твори й есе. Кілька разів посідала призові місця. Проте не засмучувалася навіть тоді, коли не вдавалося досягти бажаного результату. Також я долучилася до інформаційного відділу профспілкової організації студентів та аспірантів університету. Це все дало мені чудовий досвід, знайомства і допомогло урізноманітнити буденне онлайн-навчання. Саме завдяки своїм роботам та активній діяльності в житті університету я здобула академічну стипендію Президента України.
– Які поради можете дати студентам, які прагнуть здобути президентську стипендію?
– Щиро кажучи, я не прагнула здобути президентську стипендію. Це стало приємною нагородою за докладені зусилля, проте основною моєю метою під час навчання є взяти якомога більше з того, що дає університет. Це не лише матеріали лекцій, десятки прочитаних підручників і мільйон вордівських документів у ноутбуці. Крім мети важливим є процес її досягнення. Саме в цей час ви будуєте себе, відшліфовуєте інформацію, набуваєте життєвого досвіду. Чи буде цей час цікавим, залежить від вас! Університет дає можливість навчатися тим, хто цього хоче. Тож постарайтесь узяти максимум із цих можливостей, беріть участь у різноманітних заходах, проводьте час із користю. Це дає велике задоволення, коли бачиш, що розвиваєшся, чогось досягаєш і кудись рухаєшся.
– Які ваші подальші плани й у якій сфері мрієте працювати?
– Дуже складно в такий непростий час будувати плани. Хочу спробувати себе в різних сферах і знайти ту, яка точно буде до душі. Різноманіття варіантів майбутніх сфер праці насправді надзвичайно велике, і це одна з переваг моєї спеціальності. Під час практики ми маємо можливість попрацювати в державних органах, дізнатися більше про те, що відбувається «за лаштунками». Як майбутній фахівець у сфері міжнародних відносин маю на меті сприяти утвердженню міжнародного авторитету України, піднесенню її іміджу у світі. Найменше, що можемо зробити зараз, – це висвітлювати в соціальних мережах реальну ситуацію в країні та привертати увагу світової спільноти до потреби надання допомоги – військової, фінансової, гуманітарної. Я почуваюся важливою частиною, рушійною силою в змінах на краще. Це дуже потрібно нашій країні й кожному з нас особисто!
